м.Київ, вул. Голосіївська, буд. 7, корпус 1, офіс 270, кабінет 8

ПН-ПТ: 09:00-19:00

Принцип non bis in idem  (двічі за одне й те саме не карають) закріплений в статті 61 Конституції України, в якій йдеться про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Тобто, ця стаття забороняє стягувати одні і ті ж самі штрафні санкції за одне і те ж саме правопорушення більше одного разу, будь то неустойка за договором (штраф, пеня), чи якісь інші штрафні санкції.
Далі я розповім про те, як колекторські компанії порушують цей принцип, опираючись на власний досвід.
В 2019 році звернувся до мене клієнт на ім’я Іван, щоб я допоміг йому у одній справі. Суть цієї справи полягала в тому, що ще в далекому 2008 році його друг, якого звуть Олександр взяв у кредит автівку, а поручителем за зобов’язання Олександра по кредиту став Іван уклавши з банком договір поруки.
Згодом Олександр перестав виплачувати кредит і банк продав право вимоги  за кредитним договором і  факторинговій компанії (так званим колекторам).
Згодом у 2019 році колектори звернулися із  позовом до суду, яким хотіли стягнути з Олександра та Івана як поручителя, солідарно суму боргу за кредитним договором яка складала 63000 грн.
Я вступив у дану судову справу у ролі Представника Івана. Дослідивши матеріали справи, мною було виявлено декілька зачіпок, за допомогою яких можна було виграти цю справу:
по-перше, факторингова компанія звернулася до суду із пропуском строків позовної давності;
по-друге, в силу частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, договір поруки був припинений, оскільки факторинговою компанією не було пред’явлено в межах 3 років, з дня виникнення заборгованості за кредитним договором у Олександра, вимоги до поручителя Івана.
Про вище  викладені обставини було написано у відзиві на позовну заяву, а також повідомлено у судових засіданнях та заявлено про пропущення Позивачем (факторинговою компанією) строків позовної давності.
Олександру також, було запропоновано, заявити про пропущення Позивачем строків позовної давності у своєму відзиві на позовну заяву, що ним було зроблено.
Розгляд справи тривав близько двох років, через карантинні обмеження, і на весні 2021 року судом було ухвалене рішення, яким у позовних вимогах факторингової компанії до Олександра і Івана про стягнення з них 63000 грн. було відмовлено, з підстав пропущення Позивачем строків позовної давності. Апеляції програвша сторона теж не подавала – рішення набрало законної сили. Це була ПЕРЕМОГА!!!
На початку осені до мене звернувся Олександр і попросив йому допомогти вирішити одну проблему. Суть проблеми полягала в тому, що ще в 2019 року в нього був арештований автомобіль приватним виконавцем на основі виконавчого напису нотаріуса, який був вчинений нотаріусом на підставі того кредитного договору, по якому нами була виграна справа в суді.
Оскільки виконавчого напису у Олександра не було, я звернувся із адвокатським запитом до приватного виконавця. У відповідь на свій запит я отримав, копію виконавчого напису нотаріуса та постанову про відкриття виконавчого провадження, в рамках якого було арештовано автомобіль Олександра та вилучено з його володіння.
З виконавчого напису вбачалося, що він був вчинений на основі виникнення заборгованості за кредитним договором по якому був виграний суд. При чому, складова цієї заборгованості була така ж сама, які і в позові за яким факторингова компанія програла суд.
Таким чином, факторингова компанія хотіла стягнути з Олександра одну і ту ж саму заборгованість двічі, що заборонено статтею 61 Конституції України та порушує загальновизнаний принцип права non bis in idem (двічі за одне й те саме не карають).
Такі дії колекторів не поодинокі і свідчать про те, що їм закон не писаний.
Для того, щоб відновити порушені права Олександра та провчити факторингову компанію, за її незаконні дії, до суду подана позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (скасування виконавчого напису нотаріуса), в результаті Олександру має бути повернутий його автомобіль або відшкодована його вартість факторинговою компанією, а також відшкодовані витрати понесені ним на правничу допомогу адвоката.